Ashen (2018)

Перша локація — найкраща у грі.

Мій шостий souls-like. Він виявився кращим за очікування, але, як і решті «клонів», йому далеко до Міядзакі.

• Меланхолійна атмосфера

Зараз напишу дуже дивно, але вона мені нагадувала… S.T.A.L.K.E.R. Дуже віддалено, звичайно, але все ж. Тут і відкритий світ, і забуття простих людей зі спробами вижити. Проникаєшся цим світом, особливо коли бачиш прогрес будівництва свого поселення; відчуваєш себе вдома, а цьому ще й сильно допомагають плюси нижче.

• Приємний стиль

Мінімалізм я люблю, а він тут ще й охайний такий. Відсутність облич вважаю вдалим рішенням, воно додає до сумності сеттингу; всі виживші на одне обличчя, всі намагаються вижити, повернути цивілізацію. Ніжний малюнок навіть добре адаптується під темні локації.

• Лампова музика

Спокійні треки прямо шикарні. Максимально працюють на атмосферу, дуже чутливі для такого жанру. Напружена музика теж порадувала, хоч вона й більш звична.

• Нудний текст/сюжет

Якщо в усьому іншому розробникам вдалося спробувати бути нормальним наступником Dark Souls, то тут вони недотиснули. Персонажам я всім допоміг до кінця, але діалогів аж надто багато в цій похмурій подачі без катсцен. Ігри Міядзакі задизайновані так, що подібне здається доречним, а тут така простота лише вказує на нікуди не ведучу дешевизну. Сам сюжет про Захисника не чіпляє, оскільки в подачі та оригінальності не виділяється. Твісти здаються непотрібними.

Перша гра A44 — гарна. Вона зручна, спокійна і виглядає свіжо.

В іншому — Dark Souls, але тільки миленький, дешевший і менший. Бойовка скромніша, боси — тим більше. Фанатам жанру варто грати.

(пройдено за 15 годин)

Перепрошую за картинку собачою мовою. Тоді використовував її. Прибрав її з тестового відгуку, але картинку вже не відредагувати.