Kona (2017)

Пройшов за 5 годин (Steam).

Зимовий «Твін Пікс» на мінімалках.

7/10

Нормальна детективна адвенчура з мінімальними елементами виживання та екшну. Ходиш, читаєш купу записок, намагаєшся не замерзнути, збираєш мотлох, катаєшся, плануєш маршрут на мапі та рідко стріляєш. З повільним темпом та нелінійністю все добре, але під кінець гра стає коридорним недоекшном.

5/10

Посереднє комбо жанрів. Дрібне розслідування в невеликому містечку переростає в більший, але нудний конфлікт. Процес пошуку інформації — цікавий, а глибини в історії мінімум. Проблему підняли гарну, але наче не знали як поглибити й навіть закінчити — в грі погана остання третина та фінал. Містичність з видіннями в минуле — хід, лінивість якого може приховати лише вмілий сценарист.

8/10

Лампово та небезпечна зимова пригода. Всі механіки зроблені для максимального занурення — навіть мапу треба фізично діставати та роздивлятися. Багато дрібниць, які допомагають повірити у світ — можливість фотографувати, менеджмент фізичних та життєвих ресурсів тощо. Містика — дешева.

7/10

Гарна ранкова зима, яка за 5 годин перетворюється в таку ж гарну темряву. Сніг виглядає так, що холод «відчуваєш» через екран. Інтер’єри — милі. Дратували 5-секундні завантаження з паузами на переходах важливих локацій — карта інколи на очах підвантажувалась. Інтерфейс та анімації — бюджетність.

7/10

Красивий, але без сюрпризів — настрій сценам створює та й все. Занадто різко треки перемикаються — робиш крок і вмикається зовсім інша за ритмом музика.

Атмосферний бюджетний детектив з невдалою містикою. Подорож покинутим сніговим містечком пасує нелінійності без водіння за руку.

Але процес розслідування цікавіше змісту — десь на 70% закінчується бюджет і гра стає дешевим трилером з примітивним екшном і фіналом.

65 / 100