Черга бажань, або як deque виконує мрії

Чи помічали ви колись, що наші бажання таки здійснюються? І чи звертали увагу, що здійснюються вони якось дивно: не тоді й не так, як нам хотілося б?

Колись давно, у студентські роки, я писала реферат про готичну архітектуру. Я закохалася в ті шпилі, у ті споруди на фотографіях, від яких віяло чимось таємничим, прадавнім, небезпечним. Пам’ятаю, як тоді сказала собі, чи то загадала бажання:

«Я побачу цю красу на власні очі. Обов’язково».

Минуло багато років. Я вже й забула про свої студентські мрії. Якось на занятті з малювання я обрала для першої роботи готичне вікно. Моя молода викладачка не сказала, що це надто складно, не стала мене відмовляти. Лише всміхнулась і промовила:

«Цікавий вибір».

Довго я виводила ті лінії та тіні, але врешті-решт намалювала це вікно.

А тепер я маю змогу щодня милуватися архітектурою, у яку колись закохалася. Мені не набридає ходити тим самим чи трохи іншим маршрутом, повз ті самі величні споруди. Щоразу я помічаю щось нове й досконале. Воно й є досконалим, бо унікальне. Я дивлюся й радію: бо бачу, бо ходжу, бо дихаю, бо помічаю.

Одного з таких вечорів, коли я неквапливо прогулювалася й про щось думала, я раптом згадала той студентський реферат — і саме в цей момент мені спало на думку… **deque!**

У Python deque — це структура даних, у яку ми додаємо невеличкі «задачі», а потім забираємо їх у певному порядку. І я раптом подумала:

А що, як усі наші думки — це маленькі бажання, маленькі задачі, які додаються до внутрішнього deque, і щойно настає слушна мить, вони «знімаються з черги» та виконуються?

Якщо це так, я хочу бути обачнішою з тим, що думаю, і з тим, що «додаю до черги».

Тож я вирішила створити ще одну особливу задачу:

Якщо я намалюю вільну Україну — Україна буде вільною й процвітаючою.

У коді це могло б виглядати приблизно так:

from collections import deque
from dataclasses import dataclass
from typing import Callable, Any, Dict

@dataclass
class Task:
    name: str
    condition: Callable[[Dict[str, Any]], bool]  # коли повертaє True — час виконувати
    action: Callable[[Dict[str, Any]], None]     # що саме зробити

# Наш "стан світу"
state = {
    "picture_painted": False,
    "ukraine_status": "бореться"
}

tasks = deque()

def add_task(task: Task) -> None:
    tasks.append(task)

def process_tasks() -> None:
    """
    Проходимо по черзі задач.
    Якщо умова виконується – запускаємо дію й не повертаємо задачу назад.
    Якщо ні – кладемо її наприкінці оновленої черги.
    """
    remaining = deque()

    while tasks:
        task = tasks.popleft()
        if task.condition(state):
            print(f"Виконую задачу: {task.name}")
            task.action(state)
        else:
            remaining.append(task)

    tasks.extend(remaining)

# Додаємо "доленосну" задачу
def free_ukraine_condition(s: Dict[str, Any]) -> bool:
    return s["picture_painted"] is True

def free_ukraine_action(s: Dict[str, Any]) -> None:
    s["ukraine_status"] = "вільна й процвітаюча"
    print("[ACTION] Україна тепер вільна й процвітаюча!")

add_task(Task(
    name="Зробити Україну вільною й процвітаючою",
    condition=free_ukraine_condition,
    action=free_ukraine_action
))

# Десь у майбутньому: я таки малюю картину вільної України
print("Малюю картину вільної України…")
state["picture_painted"] = True

# І коли настає слушний момент – обробляємо чергу задач
process_tasks()

print("Поточний статус України:", state["ukraine_status"])

Цей код, звісно, не змінює реальність безпосередньо. Але він добре ілюструє ідею: ми записуємо важливе бажання як задачу в «чергу життя». Далі — малюємо, віримо, діємо й час від часу «обробляємо чергу», роблячи свій внесок у те, щоб Україна стала вільною й процвітаючою.

А що у вашому списку задач?

P.S. Оскільки я тільки почала навчання на магістерській програмі Neoversity, з кодом мені допоміг OpenAI. Ідея та бачення — мої.