Чи виправдовує мета засоби?

Із самого дитинства я ненавиділа це запитання. Хоча, ні.

Скоріше, більше так:

Коли в дитинстві я почула це питання, мені не сподобалось, як воно звучить. Коли я зрозуміла, що мається на увазі, зненавиділа його.

Отже. Раніше я думала, що ніколи в житті не дам та не отримаю правильної відповіді на нього. Але зараз хочу принаймні спробувати розтлумачити, що воно взагалі для мене означає, та чому я вважаю, що правильної відповіді не існує.

Що таке мета? Це сукупність схожих за сенсом амбіцій, що під час об’єднання у твоїй голові перетворилися на ціль. Я могла б дописати сюди прикметник “конкретну” , але наші цілі ніколи не бувають конкретними: ми just навчилися їх такими називати.

А що ж таке засоби? Якщо буквально, то це чинники, якими ми користуємось задля якогось результату метою комбінування їх між собою. Це може звучати занадто складно, проте зі складного тут тільки слова. Бо фактично засіб — це спосіб. А спосіб — це вид виконання певного завдання із певною метою. (Іноді тавтологія справді потрібна там, де до слів майже неможливо дібрати іншого синоніма).

Після цього мовного струсу мозку ми можемо впевнено затвердити — один термін наприкінці, все ж таки, зводиться до іншого. То чи справді мета виправдовує засіб?

Зазвичай люди полюбляють казати щось схоже на: “Це неоднозначне питання, тому що мета буває надзвичайно різною, і треба вміти ставити пріоритет у своїх амбіціях”. Але ніхто, НІКОЛИ не ставить пріоритет ні в чому — ми лише обираємо найбільш дієвий, зручний та doable на цей час спосіб виконання. Наведу приклад:

Ви запланували поїздку з Києва до Вінниці з однокурсниками навесні. Ваша головна мета — відвідати тамтешній відомий музей Михайла Коцюбинсього, тому що ви плануєте створювати захід, присвячений діячу. Уявімо, що усім не місцевим заборонили в’їжджати до цього міста від слова зовсім саме на ті дати, коли ви запланували поїздку. Інші дати вам не підходять — усі дуже зайняті особистості та мають тісний графік, а виступ перенести аж ніяк не можна. Що ви вирішуєте? Найімовірніше, обмежитися інформацією в інтернеті або іншими доступними джерелами та провести захід, користуючись ними.

Це приклад найоптимальнішого вирішення несподіваної проблеми; ви б і без скасування подорожі користувались інтернет-джерелами, щоб підготуватися. Але, поїхавши, ви, можливо, знайшли б цікавіші доповнення до своєї доповіді та, на додачу, провели разом чудовий час. Виходить, що ви підлаштувалися під складені обставини та виставили пріорітет — вам важливо було встигнути підготуватися до дати заходу, а не власне відвідати музей. А що, як дівчина, що перша запропонувала з’їздити до Вінниці, ще з дитинства мріяла там побувати, проте не могла отримати фінансової підтримки батьків? А що, як вона пів навчального року підпрацьовувала у Маці, заробляючи на поїздку? (Очевидно, ніякий дурень не буде зі шкіри лізти задля візиту до музею Коцюбинського, але це чисто гіпотетична ситуація, тому пропоную вам читати далі). І коли раптово все скасувалось, вона кілька днів поспіль, сидячи вдома, ловила панічні атаки через змарновані нею сили. Дівчина сказала вам, що захворіла, і ви провели захід без неї. Виявляється, вона була готова знехтувати декількома вже оплаченими тренуваннями в залі задля музею. Проте, розуміючи, що на такі поступки піде лише вона — нічого не повідомила іншим.

І, грунтовно обміркувавши, з цієї ситуації ми можемо винести єдиний висновок:

Виявляється, мета виправдовує засоби, але тоді і тільки тоді, коли мета — це твоя ціль, досягання якої ти прагнеш, не зважаючи ні на що, а не прохідний етап твого вічно неспинного ритму життя.